Цю сторінку схвалено
№ 53.
Засвистали козаченьки въ походъ зъ-полуночи;
Заплакала Марусенька своі ясні очи.
— Не плачъ, не плачъ, Марусенько, не плачъ, не журися,
За своёго миленького Богу помолися.
Стоіть місяць надъ горою, та сонця немае;
Мати сина въ доріженьку слізно провожае.
— Прощай, милий мій синочку, та не забавляйся:
За чотирі неділеньки до-дому вертайся.
— Ой радъ би я, матусенько, скоріше вернутьця,