владу та продемонструвати, що і з рештою союзних республік можна чинити будь-що. Зруйнування України як державного організму та нації мало багатоплановий вимір. Ударів було завдано в кількох напрямах. Найперші та найпотужніші спрямували супроти української інтелігенції (справа «Спілки визволення України») та заможної частини селянства.
Більшовицька ідеологія виходила з аксіом про невідворотне стирання національних та класових відмінностей в комуністичному майбутньому. Для неї було характерним посилення боротьби як із «буржуазним націоналізмом», так і з залишками «експлуататорських класів». До останніх було віднесено заможне селянство. Відповідно до сталінського розуміння суспільного розвитку, заможне селянство мало зникнути шляхом примусової ліквідації, яку було подано у формі масової колективізації на основі розкуркулення. До куркулів зараховували практично всіх селян, які не зголошувалися вступати до колективних господарств. Слово «куркуль», як і в роки революції, використовувалось як політичний жупел у боротьбі з селянством. Ліквідація заможного селянства із одночасним запроторенням решти до колгоспів мала на меті поставити українське село під цілковитий контроль влади. Коли ж більшовики зіткнулися з опором селянства колективізації і розкуркуленню, вони застосували жорстоку розправу шляхом повного вилучення їстівних запасів із одночасною забороною вільного пересування голодуючих. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив їхній природний генетичний фонд, призвів не лише до демографічних втрат, а й до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідки Голодомору гостро відчутні до сьогодні.
Непростим, наповненим опором та дискусіями, був шлях Верховної Ради України до ухвалення Закону про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Нині перед усім українським суспільством стоїть завдання глибокого переосмислення причин, характеру, масштабів трагедії, гідного вшанування пам’яті мільйонів наших співвітчизників. Лише така позиція – позиція пам’яті і вшанування жертв – гарантує неможливість повторення подібних трагедій у майбутньому. На цьому наголошував Президент України Віктор Ющенко у зверненні до співгромадян 24 листопада 2007 р.:
«Голодомор приніс не лише страждання і мученицьку смерть. Голодомор приніс на українську землю страх, який досі живе серед нас. Лише правда про геноцид українського народу і пам’ять про кожного невинно убієнного може звільнити націю від цього важкого спадку».
- ↑ ідеї демократії, принципи поділу влади. Більшовицьку партію він розглядав як ядро державних та громадських інститутів. Ці положення були фундаментом радянських конституцій. Сталін надавав виняткового значення державному терору та репресивним заходам, з його іменем пов’язані масові репресії в СРСР та Голодомор 1932–1933 рр. в Україні.
