Україна в 1932–1933 роках пережила страшну трагедію – Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Жорстокість Голодомору полягає перед усім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл та цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям. Така політика більшовицького режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН про геноцид.
Згідно зі статтею 2 Конвенції геноцидом визнаються дії, які вчиняються «з наміром знищити, цілком або частково, яку небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку», зокрема через «навмисне створення для якої не будь групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне чи часткове фізичне знищення».
Конвенція ООН
про запобігання злочину геноциду і покарання за нього
9 грудня 1948 року
Стаття I
Договірні Сторони підтверджують, що геноцид, незалежно від того, здійснюється він у мирний чи у воєнний час, є злочином, який порушує норми між народного права і проти якого вони зобов’язуються вживати заходів запобігання і карати за його здійснення. Стаття II
У даній Конвенції під геноцидом розуміються наступні дії, що здійснюються з наміром знищити, повністю чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) убивство членів такої групи; b) спричинення серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які спрямовані на її цілковите або часткове фізичне знищення; d) заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи; е) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу. Стаття III
Підлягають покаранню такі діяння: а) геноцид; b) змова з метою здійснення геноциду; c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду; d) замах на здійснення геноциду; e) співучасть у геноциді. Стаття IV
Особи, що здійснюють геноцид чи які-небудь інші з перерахованих у статті III діянь, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими або приватними особами. |
