Сторінка:Dmytro Doroshenko - Pamiaty M.O.Markovych (Marko-Vovchok).pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

інських і російських літератів, які радісно її привітали, Шевченко був од неї в захопленні і ставив її вище од усіх украінських письменників. В своїй відомій поезії він возвеличив її як «кроткого пророка і обличителя жестоких людей неситих». З Тургеневим завязалась у неї щира приязнь. В сяйві літературної слави й успіхів Марії Ол. померк в сутінку Опанас Васильович. Куліш, що був свідком тріюмфу Марії Ол., згадує про ці часи в листі до Ом. Огоновського: «Тут закурили перед Вовчком фіміямом з десятьох кадильниць! Втішався Маркович жінчиною славою більш як дитиною. Марія ж була мовчуще божество серед хвалебного гимну: приймала славословіє земляків, яко дань достойну й праведну. Як хто приходив до неї з літературним візитом, бідаха Опанас не смів сідати з гостем в жінчиному кабінеті»… На ці часи припадає найбільш продуктивна робота Марії Ол. 1860 року в «Хаті» Куліша дрюкується оповідання «Чари», в «Основі» 1861 і 1862 років надрюковано шість оповідань; тута, між иншим, надрюковано одно з найкращих її оповідань — «Інститутка», де з особливою силою і в широкому масштабі змальовано відносини панів і селян в кріпацькій Украіні; в 1861 році перший том оповідань вийшов другим виданням, в 1862 році вийшов другий том оповідань, в 1865 році появився третій.

В 1859 році Марковичі поїхали за кордон, але скоро Опанас Вас. повернувся звідти сам один. Більше з жінкою й сином він уже й не бачився. Хоча Опанас Вас. ще кілька років посилав за кордон гроші для сімьї і все виглядав її до себе, але так і не дочекався ні жінки, ні сина. Останні роки свого життя провів він у скрутних обставинах, розбитий морально, і помер 1867 року в Чернигові в земському шпіталі. Поховано його на громадський кошт.

Розійшовшись з Опанасом Вас., Марія Ол. покинула украінську літературу і стала письменницею виключно російською. Широкі знайомости в літературних кругах і успіх перших оповідань одкрили перед Мар. Ол. двері до редакцій найкращих тодішніх рос. журналів. Разом з Д. Писаревим її запрошено до співробітництва в «Отеч. Зап»., де 1868 р. надрюковано її роман