чися в темряві. Фльоран сидів на розі широкої вулиці й не пізнавав її. Вона губилася в нічній пітьмі, десь дуже далеко. Він ясно бачив тільки той товар, що пильнував. Далі непевно малювались інші навалені купи. Посередині широкі контури возів перегороджували вулицю. І від краю до краю чути було голосний подих цілої валки запряжених коней, що їх у темряві можна було тільки вгадувати. Перегукування, стукіт дерева й брязкіт кинутого на землю залізного ланцюга, глухе гупотіння городини, яку висипали з лантуха, останній гуркіт воза, що стукнувся колісьми об пішохід, напоювали ще сонне повітря приглушеним гамором якогось голосного могутнього збудження, що його наближення вже чути було в цім стурбованім, непевнім присмерку. Фльоран, повернувши голову, помітив по другий бік капустяної купи чоловіка, що хропів, загорнувшися з ногами в свиту й поклавши голову на кошики з сливами. Трохи Олижче він побачив хлопчика років з десять, що 3 янгольським усміхом спав поміж двома горами цикорії. А на пішоході жваво пересувалися самі тільки лихтарики, гойдаючись у невидимих руках людей, що перестрибували через тих, хто спав на купах городини, очікуючи, доки сонце зійде. Але що дивувало його, так це величезні павільйони по обидва боки вулиці; їхні дахи, нагромаджені один на одного, неначе зростали, витягалися, губилися десь у золотавій імлі вогнів. Знесиленій Фльорановій уяві видавалося, що це якісь велетенські паляци, легкі й прозорі, мов кришталь, стоять певним ладом, освітлені безмежними, безперервними низками ясних вікон. Поміж тонкими ребрами пілястрів ці вузькі жовті поперечки були мов щаблі ясних драбин, що доходили до першої смуги темних дахів, анад ними зносились горішні дахи, де манячили мережчаті снасті якихось величезних прозорих заль. У жовтавім сяйві газу там проступали непевні форми якихось речей, сірі, перемішані в безладді, невиразні й нерухомі. Він відвернувся, дратуючись, що не тямить, де він опинився, стурбований цією маною, велетенською й тендітною.
Глянувши догори, він побачив освітлений циферблят Сен-Естаща й цілу сиву громаду цієї церкви. Це його
