його кинуло на землю, і він упав на розі вулиці Вів'єн; він знепритомнів, юрба, збожеволіла від пострілів, топтала його тіло. Як уже все втихомирилось, він хотів підвестись. На ньому лежала молода жінка в рожевім капелюсі; її шаль ізсунулася, відкриваючи легеньку хустинку в дрібні складочки. На грудях хустинка була пробита двома кулями. І коли він, щоб визволити свої ноги, легенько підняв молодицю, два струмочки крови потекли йому по руках. Тоді він скочив і кинувся тікати, збожеволівши від жаху, із скривавленими руками. До самого вечора блукав він, очманілий, бачучи ввесь час молодицю, що лежала на його ногах з блідим, як віск, обличчям, з широко розплющеними блакитними очима. Її вуста скривилися від страждання, вона немов дивувала, що так нагло мусить умерти. В тридцять років він не насмілювався ще дивитися жінкам просто в вічі, і це обличчя на ціле життя зосталося в його спомині та серці. Неначе це була близька йому жінка, яку він утратив. Ввечері, не стямившись, ще схвильований жахливими подіями того дня, він опинився у винному склепику на вулиці Монторґейль, де люди пили й балакали про барикади. Він приєднався до них, допомагав вибирати каміння з бруку і, втомившись марно блукати по вулицях, сів на барикаді, кажучи собі, що, як надійдуть салдати, він битиметься. Фльоран не мав при собі навіть ножа; а голова йому так і лишилась нічим не прикрита. Годині об одинадцятій він заснув; йому снилися дві дірочки, пробиті в хусточці з дрібними зморшками, вони поглядали на нього, мов очі, червоні від кривавих сліз. Коли він прокинувся, його тримали чотири сержанти міської варти й били його кулаками. Оборонці барикади повтікали. Та сержанти були розлютовані й мало не рознесли його на шматки, як побачили його скривавлені руки. Це була кров тієї молодиці.
Поринувши Фльоран у своїх спогадах, звів очі на циферблят Сен-Есташа, не помічаючи стрілок. Була майже четверта година. Ринок іще спав. Мадам Франсуа балакала, стоячи з тіткою Шантмес, що торгувалася за пучок ріпи. І Фльоранові пригадалося, що його мало не розстріляли тут, під муром Сен-Есташа. Рій жанда
