Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/200

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Починаючи від вулиці Сен-Дені, мандрівники заходили в країну ласощів. Вони посміхалися до сушених яблук, до солодкого коріння, до чорносливу, до перепаленого цукру, виставлених у вікнах бакалійних крамничок та аптечних комор. Їхнє безцільне блукання вулицями завжди сходило на мрії про смачненьке, на бажання поласувати, бодай очима, всім тим, що виставлено на вітринах. Цей квартал був для них неначе вічно накритий стіл, повсякденний десерт, куди вони дуже хотіли запустити свої пальці. Весела трійця лише заглядала в другий кут, де стояли старі хатини, у вулиці Пірует, Де-Мондетур, Пті-Трюандрі, Ґранд-Трюандрі, тільки трошки поцікавившись коморами равликів, крамничками вареної городини, торгівлею тельбухами та винарнями; проте, на вулиці Ґранд-Трюандрі стояла миловарня; це був приємний виняток із смердючих сусідніх домів. Маржолен завжди зупинявся там, вичікуючи, щоб хто-небудь увійшов або вийшов із помешкання фабрики, бо він дуже кохався в пахощах і любив, щоб йому приємно запахло з одчинених дверей. Тоді всі троє поспішали повернутись на вулиці П'єр-Леско та Рамбюто. Кадіна дуже любила гострі закуски; вона зупинялась у захваті перед низками копчених оселедців, діжечками з анчовсами та каперсами, діжками квашених огірків та маслин, де плавали дерев'яні полоники; запах оцту приємно лоскотав їй горло; терпкий смак тріски, копченої сеньги, сала та шинок, гостра кислота цитрин, навалених у кошики, примушували її облизувати вуста кінчиком язичка, вогкого від апетиту. Вона любила також купи бляшаних коробочок із сардинками, що стоять поміж лантухів та дерев'яних скринь, наче ті колони, оздоблені металом. На вулицях Монторґейль та Монмартр були ще чудові бакалійні крамниці, ресторани, звідки дуже смачно пахло; виставки свійських птахів та дичини, дуже апетитні на вигляд; крамниці консервні, де біля дверей стояли діжки зжовтою квашеною капустою, дрібно нашинкованою, подібною до старовинного гіпюрного мережева. Але приятелі найдовше зупинялись на вулиці Кокільєр, розкошуючи в запаху трюфлів. Там є великий гастрономічний магазин, з якого аж до са-