Поміж юрбою, що ввесь час сновигала взад і вперед, в'їжджали під склепіння вози, гальмуючи голосні кроки своїх коней. Два вози загороджували навпоперек вулицю. Щоб пройти наперед, Фльоран мусів спертися на один із сіруватих мішків, подібних до лантухів вугілля; під вагою цих мішків аж осі гнулися, від них дхнуло свіжими морськими водоростями. Один мішок з краю тріснув, і з нього чорною купкою висипались великі черепашки. Тепер на кожнім кроці доводилося їм зупинятись. Морський улов прибував, вози просувалися один по одному, навантажені високими дерев'яними клітками, повними закритих кошиків, у яких залізниці розвозять різні продукти океану. Щоб не опинитись під возами з морською рибою, які все жвавіш поспішали, Кльод і Фльоран мало не потрапили під колеса підвід з маслом, яйцями та сиром, великих жовтих з різнокольоровими лихтарями підвід, запряжених четвериком коней.
Носії здіймали коробки з яйцями, кошики з сиром та маслом і тягли їх до авкційного павільйону, де службовці у кашкетах щось записували до своїх книжечок при газовім світлі. Кльода чарувала ця метушня; він захоплювався то світляним ефектом, то групою блюзників, то вивантаженням воза.
Нарешті, нові приятелі вийшли на вільне місце; йдучи ввесь час уздовж головної вулиці, вони раптом відчули чудові пахощі; аромат наче посувався за ними. Це вони потрапили туди, де продають зрізані квіти. На широких плитах пішоходу, праворуч і ліворуч, сиділи жінки перед своїми квадратовими кошиками, повними троянд, фіялок, оргіній та стокроток. Квіти то червоніли, мов криваві плями, то тендітно ясніли сріблясто-сірим кольором ніжности невимовної. Коло одного кошика горіла свічка; в її світлі з околишньої темряви виступала ціла симфонія яскравих фарб: веселі кольористі голівки стокроток, кривавий пурпур оргіній, синьо-червоні відтінки фіялок, живі рум'янці троянд. Не можна було уявити собі щось миліше, що більше нагадувало б весну, від цих ніжних пахощів, які пестили чуття перехожих зараз же після різких пахощів морської риби та смороду масла й сирів.
