Сторінка:HawrylyshynMaps.pdf/223

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шення вищезгаданих проблем Бельгії потрібно змінити свою структуру на конфедерацію з наданням трьом етнічним групам автономії та встановленням федеральним урядом лише вирівнювальної економічної політики між регіонами.

Нідерланди не страждають від таких проблем, як у Бельгії, хоча це не повністю однорідна країна. Вони мають коаліційний уряд. Проте останнім часом загострилась поляризація політичних поглядів, частково через збільшення припливу іммігрантів, що викликало певну ксенофобію.

Той факт, що голландці, як і французи, відхилили запропоновану конституцію ЄС, вказує на те, що ЄС потребує більшої децентралізації. Я повернуся до цього питання у підрозділі “Європа — зразок політичної системи?”.

ШВЕЦІЯ

Аналіз Швеції був досить точний. Її наступні уряди змогли синхронізувати прагнення населення й політичні свободи, економічну ефективність, соціальну справедливість і симбіотичні, а не експлуататорські, стосунки між людиною та природою. Це відбулось незважаючи на факт, що після кількох десятиліть правління соціалістичної партії до влади прийшли консерватори, які за 14 місяців націоналізували більше підприємств, ніж соціалісти за 40 років. Але вони недовго керували країною, і сьогодні влада почергово переходить то до консерваторів, то до соціалістів. Варто зазначити, що, не тільки Швеція, Норвегія, Фінляндія і навіть Данія можуть гармонізувати згадані вище процеси.

В оригіналі книги ці чотири північні країни окремо не розглядались. Проте кожна з них може бути прикладом для наслідування для багатьох інших країн у справі поліпшення урядової системи. На сьогодні це питання особливо актуальне, коли у світлі фінансової кризи ведуться дискусії стосовно переваг неоліберального капіталізму. На даний момент ця система є домінуючою. Для неї головною ціллю і ключовим критерієм у пошуку рішень є максимізація біржової вартості акцій компаній, висока оплата праці топ-менеджерів великих компаній. Це збільшило розмежування між багатими та бідними в країнах та за їхніми межами. Системі, в якій різниця найвищих та найнижчих заробітків становить 1000:1, а людина розглядається як ресурс, а не людський капітал, не враховується