обіцянок лунає з трибуни революції: “5 мільйонів нових робочих місць за 5 років!”, “Фальсифікаторам — тюрми!” і т. д.
Це суперечило тому, що, стоячи на морозі, повторювали і вимагали сотні тисяч людей: “Свободи і правди!”, “Ющенко — Так!”, скандуючи “Разом нас багато, нас не подолати!” Багато офіцерів міліції, СБУ, армії стають на бік народу. Міністр оборони заявляє, що армія існує для того, щоб обороняти країну тільки від зовнішньої загрози. Небезпека інтервенції частини армії з Одеси, однак, висить у повітрі. Кучма як головнокомандувач наказу йти на Київ не дає. Чи це голос його національної совісті, чи попередження із Заходу, чи одне й інше — насправді знає тільки він сам. Навіть деякі з українських дипломатів надсилали листи з різних куточків світу на підтримку Помаранчевої революції. Роблячи це, вони ризикували не тільки своєю кар'єрою та статусом, а й спокійним життям за кордоном.
З'являються західні модератори для переговорів між Кучмою і Ющенком (Солана, Кваснєвський, Адамкус). Вони пропонують компроміс: організація третього туру виборів зі зміненою ЦВК, зміна конституції — зі зменшеними повноваженнями президента і збільшеними для Верховної Ради й Кабінету Міністрів. Компроміс було прийнято. Ющенко виграє вибори і стає президентом. Чи заплатив він за це надто велику ціну? Чи діяв би рішучіше, якби знав, що у нього залишаються більші повноваження? Я не впевнений у цьому.
РОКИ РОЗЧАРУВАННЯ І ПОЛІТИЧНОГО ХАОСУ
(2005–2008 РОКИ)
Конституційні зміни самі по собі — непогана річ. Це засвідчили приклади Кучми під час другого мандату і Джорджа Буша молодшого. Проте для країни небезпечно, коли президент має завеликі повноваження. Навіть під час перших восьми місяців на посаді Президента, коли ще не діяла змінена Конституція, Ющенко, незважаючи на добрі наміри, не зумів через своє найближче оточення та радників прозоро й гідно керувати країною. Ситуація в Україні почала погіршуватися вже з весни 2005 року, і це триває дотепер. Спілкування між Президентом і Прем'єр-міністром Ю. Тимошенко виглядало скоріш як конфлікт, ніж як співпраця. Президент міняє Прем'єр--
