знань. Притаманне природі людини зло слід виправляти, змінювати за допомогою освіти і запровадження обрядових принципів. У цьому він вбачав мету “цивілізованого” суспільного ладу. Мудреці потрібні були для того, щоб створювати обрядові принципи, а мудрі вожді — щоб їх утверджувати.
Таблиця 1
| Походження людини | Природа людини | Джерела “етичних” цінностей | Узагальнені цінності |
|---|---|---|---|
| Божа Воля | Зло; добро; змішана | Боже одкровення | Індивідуалістсько-суперницькі або кооперативно-групові |
| Результат еволюції природи | Добро; результат навколишнього середовища | Закони природи | Кооперативно-групові або егалітарно-колективістські |
| Біологічна випадковість | Складна; унікальність людини — знання | Сама людина, її об'єктивна потреба | Наперед не визначені; свобода вибору |
Значно пізніше, ґрунтуючись на іншому підході, Зігмунд Фройд дійшов майже подібних висновків щодо природи людини[1]. Він вважав, що інстинктивний потяг людини до чуттєвого задоволення суперечить основній меті цивілізації, тобто спрямуванню сил природи на благо людини і регулюванню стосунків між людьми, особливо тих, що торкаються розподілу багатства. Інстинктивні потяги спонукають людей ставитись одне до одного як до об'єктів задоволення власних потреб. Це суперечить духу законів цивілізації; отже, їх повинна нав'язувати меншість, яка так чи інакше оволодіває засобами примусу, хоча в ідеалі така меншість подолала б власні інстинктивні потяги.
В обох згаданих філософських концепціях без відповіді залишаються такі запитання: якщо природі людини притаманне зло, то звідки випливає потяг до вдосконалення, створення обрядових принципів, подолання інстинктів — потяг до цивілізації? З оточення людини? Чому і як з'являються мудреці?
- ↑ Freud S. The Future of an Illusion (edited by J. Strachey). W. W. Norton, New York, 1975.
