світне тіло є велитенською кулею, майже півтора міліона разів більшою від нашої Землі, а так горячою, що теплота на її поверхні доходить до сім тисяч ступнів Цельзієвого тепломіра. Серед такого пекольного жару на поверхні цього могутнього всесвітнього тіла уносяться розжарені горючі пари наших найзвичайніших металів і тих первнів, з яких утворені наші найзвичайніші скали. Значить, і Сонце утворене з тих самих матеріялів, що і наша Земля.
Ось такий наш соняшний світ, в якого склад входить і наша Земля. Який він великий, можна уявити собі на основі згаданих вимірів величини Сонця і планет та їх взаїмного, віддалення. Одначе це так великі числа, що їх тяжко зрозуміти як слід, задля цього спробуймо представити собі наш соняшний світ простим, а наглядним способом.
Поставмо посеред рівного поля можливо найбільший гарбуз і нехай він представляє нам наше Сонце. Коли цей гарбуз буде широкий на три четвертини метра, то його промір буде два тисяч міліонів рази менчий від проміру Сонця. Отож, шоби відповідно до величини того гарбуза представити величину й віддалення тих всіх планет, які кружать довкруги нашого Сонця, треба покласти: замість Меркура зернятко гірчиці у віддаленні двайцять вісім метрів від нашого гарбуза, замість Венери зернятко звичайного гороху у віддаленні сорок вісім метрів, замість нашої Землі зернятко трохи більшого гороху у віддаленні сімдесяти двох метрів, замість Марса треба покласти зернятко конопляного сімени у віддаленні сто десять метрів від гарбуза, малі планети требаби представити смугою дрібонького піску, широкою на трийцять метрів, а розсипаною довкола нашого гарбуза у такому віддаленні, щоби найблизші зернятка були віддалені від гарбуза на сто сімдесяти метрів, а найдальші, скрайні, на двіста метрів; замість Юпітера требаби покласти велику помаранчу, у віддаленні триста вісімдесять метрів від гарбуза, замість Сатурна ненадто велике яблоко у віддаленні сімсот пятидесяти метрів, замість Урана велику круглу сливку у віддаленні тисяч сто трийцять метрів, а замість останньої планети, Нептуна, треба покласти велику вишню, у віддаленні кругло двох кільометрів від того гарбуза, який представляє наше Сонце. Колиб тепер нам вдалося всі ті річи, які представляють нам згадані планети, вправити в рух довкола себе й довкруги того гарбуза, тоді ми малиб малий образець нашого
