Сторінка:I. Rakovskiyy - Nash Vsesvit, Lviv 1927.djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
 —  18  — 

простори заповнені ніжними слабо світячими парами, які повидиму загущуються і через те починають світити й огріватися. Ті планетарні мряковиння мають дуже ріжнородні види: одні мають постать велитенських однородних куль, у других посеред такої ніжної кулі видно по середині значно густіше ядро, яке світить далеко яснішим світлом, часом так ясним як звичайна зірка, у ще інших видно цілком виразно як з такого яснішого ядра відділюються значно менчі кульочки, які повидиму кружать довкруги нього в шаленому круговороті. Такі ґазові мряковиння займають велитенські простори, далеко більші як цей простір, що його займає наше Сонце із усіми своїми планетами, а з усього того, що ми про них знаємо, ми переконуємося, іцо це є нічо іншого, як тільки ново-утворюючіся соняшні світи: ядро такого мряковиння це народжуючеся сонце, а маленькі кулі, що відриваються від нього, це будучі його планети.

Крім цих ґазових, або планетарних мряковинь, відкрили ще астрономи в останніх часах, посеред безлічи зірок, велитенські простори виповнені якоюсь невідомою, ніжною, темною матерією, що може бути або ніжною якоюсь парою, або ніжним якимсь пилом. Згадані „темні мряковиння“ це могутні кількости первісної матерії, яка загущуючись чим раз більше утворює з часом планетарні мряковиння, що світять ніжним та чимраз сильнішим світлом.

Оттак з усього, що ми тут довідалися, переконуємося, що наше Сонце є членом одної великої громади всесвітних тіл, та з ними творить одну цілість: наш зоряний світ. Знаючи добре будову нашого соняшного світу, ми можемо здогадуватися, що й другі сонця, себто зірки, мають також свої планети, комети й метеори і хоч тих планет ніяк доглянути неможна, то всеж таки є деякі дані, які потверджують їх істнування. Чи на яких планетах других сонць жиють також люде, звірята й ростини, або подібні живі сотворіння, про це ми тепер нічого сказати не можемо.

Але пригляньмося ще трохи близше нашому зоряному світови. Як вже знаємо, він складається із кругло пяти тисяч міліонів сонць. Трудно собі уявити, який великий простір займає ця хмара безчисленних сонць. Ми вже знаємо, що пересічно одна зірка від другої, себто від своїх найблизших сусідів, віддалена на кілька світляних років, а що зірок є дуже багато, то й не диво, що найдальші зірки віддалені від нашого Сонця кругло на двайцять тисяч