Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1149

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1145

Книга пророка Михея 1, 2

і плакати — не плачте, качайтесь по по́росі в Бет-Леафрі.

 11 Переходь собі ти, о мешка́нко Шафіру, нага́, осоро́млена, — вже бо не вийде мешка́нка Цаанану, голосі́ння Бет-Гаецелу не дасть вам спини́тися в ньому.

 12 Бо мешка́нка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.

 13 Запряжи баскі ко́ні до воза, мешка́нко Лахішу! Ти поча́ток гріха́ для сіонської до́ньки, бо знайшли́сь серед тебе провини Ізраїлеві,

 14 тому́ то даси розводо́ві листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва[1] — ома́на[1] для Ізраїлевих царів.

 15 Спрова́джу тобі те спадкоє́мця Я, о мешка́нко Мареші, — Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.

 16 Зроби собі лисину та острижися за синів своїх лю́бих, пошир свою лисину, мов ув орла́,[2] бо пішли на вигна́ння від тебе вони!

Господня кара на Ізраїля

2 Горе тим, що заду́мують кривду і на ло́жах своїх учиняють лихе! За світла пора́нку виконують це, бо їхня рука має силу.

 2 Якщо́ піль жада́ють, то грабують вони, а домів — то хапа́ють. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спа́дки його́.

 3 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я замишляю на цей рід лихе́, що ший своїх з нього не ви́зволите, і ходити не бу́дете гордо, бо це час лихий.

 4 Того дня проголо́сять на вас припові́стку, і співатимуть пісню жало́бну, говорячи: „Сталось! До пня опусто́шені ми, уділ наро́ду мого змінився, — я́к це діткну́ло мене! Наше поле поділене буде чужи́нцями,

 5 тому в тебе не буде ніко́го, хто кидав би шнура мірни́чого, як жеребка́ на Господнім зібра́нні.

Вам любі фальши́ві пророки

 6 „Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, — не дося́гне нас га́ньба“.

 7 О ти, що звешся „Яковів дім“, — чи змалі́в Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова́ Мої тому, хто ходить правдиво?

  1. 1,0 1,1 Тут у єврейському тексті гра слів, якої не передати: Achesiv le achesiv; Ахезів — омана.
  2. Це гриф, хижий орел-стервоїд, що водиться в горах, — голова й шия в нього гола. Тут „лисина“ — знак жалоби.