Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1354

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1350

Дії святих апостолів 5

І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

 13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

 14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

 15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

 16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

Переслідування апо́столів. Чудесне врятування з в'язни́ці

 17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

 18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

 19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

 20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

 21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

 22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

 23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

 24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

 25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

 26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

 27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

 28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

 29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

 30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

 31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

 32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

 33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

Гамалії́лова порада

 34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л[1] на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

  1. Гамаліїл І — член єрусалимського синедріону, великий учений свого часу. Помер десь 52-го року. Пор. Діяння 22. 3.