Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1362

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1358

Дії святих апостолів 9, 10

 35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лі́дді й Саро́ні, які навернулися до Господа.

Петро воскрешає Тавіту

 36 А в Йоппі́ї була одна у́чениця, на ймення Таві́та[1], що в перекладі Са́рною зветься. Вона повна була добрих вчинків та ми́лостині, що чинила.

 37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці.

 38 А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“

 39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́.

 40 Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра.

 41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її.

 42 А це стало відо́ме по ці́лій Йоппі́ї, і багато-хто в Господа ввірували.

 43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппі́ї, в одно́го гарбарника Си́мона.

Наве́рнення сотника Корнилія. Богобійний Корни́лій

10 Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.

 2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.

 3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої[2] дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“

 4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.

 5 Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.

 6 Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.

 7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,

 8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.

Виді́ння Петрові

 9 А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

 10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

 11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

 12 У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

 13 І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

  1. Арамейське tabitha — сарна.
  2. По-нашому це третьої. Супроти нашого гебрейське числення дня відстає на шість годин.