Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1363

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1359

Дії святих апостолів 10

 14 А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

 15 І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

 16 І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

Корнилієві посланці́ у Петра

 17 Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

 18 і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

 19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

 20 Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“

 21 І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

 22 А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.

 23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

Петро у Корнилія

 24 І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.

 25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

 26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

 27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

 28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.

 29 Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“

 30 А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

 31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.

 32 Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

 33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.

Петро́ва наука у Корни́лія

 34 А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,[1]

 35 але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.

 36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир

  1. „На обличчя“ — на особу.