Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1370

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1366

Дії святих апостолів 14, 15

вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

 22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

 23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

 24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

 25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

 26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

 27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

 28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Апостольський Собор в Єрусалимі

15 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

 2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

 3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

 4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

 5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

 6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю[1].

 7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

 8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

 9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

 10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

 11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

 12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

 13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

 14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

 15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

 16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

 17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, —

  1. Це було десь 51-го року.