1405
Перше послання св. Павла до коринтян 1
25 А Тому́, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Єва́нгелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'я́вленням таємни́ці, що від вічних часі́в була замо́вчана,
26 а тепер ви́явлена, і через пророцькі писа́ння, з нака́зу вічного Бога, на по́слух вірі по всіх наро́дах прові́щена, —
27 єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амі́нь.
1 Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,
2 Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —
3 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
4 Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,
5 бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,
6 бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,
7 так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.
8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
9 Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
10 Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
11 Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.
12 А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин,[1] а я Христів.
13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?
14 Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,
15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.
16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
- ↑ Арамейське слово kefa і грецьке πέτρος визначають те саме: камінь. Тому Кифа й Петро (назви Симона) визначають те саме: камінь. Пор. Ів. 1. 42.
