1409
Перше послання ап. Павла до коринтян 5, 6
6 Велича́ння ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала ро́зчина все тісто заква́шує?
7 Отож, очистьте стару́ ро́зчину, щоб стати вам нови́м тістом, бо ви прісні́, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву прине́сений.
8 Тому́ святкуймо не в давній ро́зчині, ані в ро́зчині злоби́ й лука́вства, але в опрі́сноках чистости та правди!
9 Я писав вам у листі не єдна́тися з перелю́бниками, —
10 але не взагалі з цьогосвітніми перелю́бниками, чи з користолю́бцями, чи з хижака́ми, чи з ідоля́нами, бо ви мусіли були б відійти від світу.
11 А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелю́бник, чи користолю́бець, чи ідоля́нин[1], чи злоріка, чи п'яни́ця, чи хижа́к, — із такими навіть не їсти!
12 Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?
13 А чужих судить Бог. Тож ви́лучіть лукавого з-поміж себе сами́х!
6 Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, су́дитися в неправедних, а не в святих?
2 Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж бу́дете ви світ судити, то чи ж ви негі́дні судити незначні справи?
3 Хіба ви не знаєте, що ми будем судити анголі́в, а не тільки життє́ве?
4 А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічо́го не значить у Церкві.
5 Я на сором це вам говорю́. Чи ж між вами немає ні о́дного мудрого, щоб він міг розсуди́ти між братами своїми?
6 Та брат су́диться з братом, — і то перед невірними!
7 Тож уже для вас сором зовсі́м, що суди́ між собою ви маєте. Чому краще не те́рпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
8 Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів.
9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадку́ють Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпу́сники, ні ідоля́ни, ні перелю́бники, ні блудоді́йники, ні мужоло́жники,
10 ні злоді́ї, ні користолю́бці, ні п'яни́ці, ні злорі́ки, ні хижаки́ — Царства Божого не вспадку́ють вони!
11 І такими були́ дехто з вас, але ви обмились, але́ освятились, але́ виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
12 Усе мені можна, та не все на пожи́ток. Усе мені можна, але мною, ніщо володіти не повинно.
13 Ї́жа для че́рева, і че́рево для їжі, але Бог одне й друге пони́щить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
14 Бог же й Господа воскресив, воскреси́ть Він і нас Своєю силою!
15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла́ — то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю́ їх членами розпу́сниці? Зо́всім ні!
16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпу́сницею, стає
- ↑ Ідоля́нин — ідолослужитель, хто служить ідолам.