1414
Перше послання ап. Павла до коринтян 10, 11
то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
11 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
2 Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.
3 Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.
4 Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.
5 І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.
6 Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!
7 Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.
8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
9 не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
10 Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.
11 Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 Бо як жінка від чоловіка, так