Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1424

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1420

Перше послання ап. Павла до коринтян 15, 16

 31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

 32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“

 33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!

 34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!

 35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“

 36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.

 37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,

 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.

 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.

 40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.

 41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!

 42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,

 43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,

 44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

 45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.

 46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

 47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.

 48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

 49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.

 50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

 51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

 52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

 53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

 54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

 55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

 56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

 57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

 58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!

Збирайте складки на вбогих

16 А щодо складо́к на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галаті́йських.