Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1427

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1423

Друге послання ап. Павла до коринтян 1-3

 22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

 24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

Ми для Бога Христова запа́шність

2 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

 2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?

 3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!

 4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

 5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.

 6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,

 7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.

 8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

 9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.

 10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

 11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!

 12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

 13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

 14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!

 15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

 16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?

 17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

Де Дух Господній, там воля

3 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?

 2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

 3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.

 4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

 5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.

 6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.

 7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було