Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1428

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1424

Друге послання ап. Павла до коринтян 3, 4

таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,

 8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!

 9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

 10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

 11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

 12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,

 13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

 14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.

 15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,

 16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.

 17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.

 18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Господа Духа.

Види́ме — дочасне, невиди́ме ж — вічне

4 Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги,

 2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом.

 3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, —

 4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий.

 5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса.

 6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій.

 7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.

 8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач.

 9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

 10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

 11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

 12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас.

 13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо,

 14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами.

 15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу.