Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1429

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1425

Друге послання ап. Павла до коринтян 4-6

 16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній.

 17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

 18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне!

Примиріться з Богом!

5 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

 2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

 3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

 4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

 5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

 6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

 7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

 8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

 9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.

 10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.

 11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

 12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

 13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.

 14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

 15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

 16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

 17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!

 18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

 19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

 20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

 21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

Ви храм Бога Живого

6 А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо.

 2 Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“