Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1434

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1430

Друге послання ап. Павла до коринтян 11, 12

недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

 9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

 10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

 11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

 12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

 13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

 14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

 15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

 16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

 17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

 18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

 19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

 20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

 21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

 22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

 23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

 24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

 25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

 26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

 27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

 28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

 29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

 30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

 31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

 32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти[1] стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

 33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік!

Собою хвалитись не буду!

12 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх.

 2 Я знаю чоловіка в Христі,

  1. Це Арета IV, цар набатейський (9 до Хр. — 40 по Хр.), на схід від Йордану. Набатеї — арабське плем'я.