Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1439

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1435

Послання св. апостола Павла до галатів 3, 4

ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.

 12 А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.

 13 Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“,

 14 щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою.

 15 Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.

 16 А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос.

 17 А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.

 18 Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.

Зако́н — провідник до Христа

 19 Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.

 20 Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один.

 21 Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну!

 22 Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа.

 23 Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.

 24 Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.

 25 А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником.

 26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!

 27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися!

 28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!

 29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.

Ми сини, не раби

4 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,

 2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.

 3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.

 4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,

 5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.

 6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“

 7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.

Пильнуйте про добре постійно!

 8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.

 9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та