641
Книга Йова 20, 21
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
21 А Йов відповів та й сказав:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!