Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/650

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

646

Книга Йова 25-27

 3 Чи ві́йську[1] Його є число? І над ким Його світло не схо́дить?

 4 І як може люди́на бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки наро́джений?

 5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні!

 6 Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“

Остання відповідь Йова: Бог керує світом

26 А Йов відповів та й сказав:

 2 „Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?

 3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

 4 Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?

 5 Рефаїми[2] тремтять під водою й всі її ме́шканці.

 6 Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну.

 7 Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.

 8 Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.

 9 Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

 10 На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.

 11 Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.

 12 Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.[3]

 13 Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.

 14 Таж це всесамі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“

Бог карає безбожного

27 І Йов далі вів мову свою та й казав:

 2Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

 3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

 4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

 5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

 6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́,

  1. Цебто — зорям.
  2. Рефаїми — велетні.
  3. Рагав — мітичний морський звір, див. 9. 13, також — зухвальство, гордощ, буруни морські.