Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/654

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

650

Книга Йова 30

 5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

 6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

 7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

 9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

 10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

 11 бо Він розв'яза́в мого пояса[1] й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

 12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

 13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

 14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

 15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

 17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

 18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

 19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

 20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

 21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

 23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

 24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

 25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

 26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

 27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

 28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

  1. Розв'язати пояса — позбавитися сили.