672
Книга псалмів 10-13
6 Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.[1]
7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його!
1 Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів.
2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!
3 Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.
4 Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того
5 тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“
6 Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!
7 Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!
8 Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!
9 Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Доки, Господи, бу́деш мене забувати наза́вжди, доки будеш ховати від ме́не обличчя Своє?
3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене?
4 Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
5 Щоб мій не́приятель не сказав: „Я його переміг!“ Щоб мої вороги не раділи, як я захита́юсь!
6 Я надію на милість Твою поклада́ю, моє серце радіє спасі́нням Твоїм! Я буду співати Господе́ві, бо Він доброді́йство для мене вчинив.
1 Для дириґента хору. Давидів. Безу́мний говорить у серці[2] своїм: „Нема Бога!“ Зіпсу́лись вони, і обри́дливий чинять учинок, нема доброчи́нця!
2 Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
