673
Книга псалмів 13-15
3 Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!
4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,
5 Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.
6 Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.
7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!
1 Псало́м Давидів. Го́споди, хто може перебувати в наме́ті Твоїм? Хто ме́шкати може на святій Твоїй горі? —
2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
3 хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
4 Обридли́вий погорджений в очах його, і він богобі́йних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, — і дотримує;
5 не дає свого срі́бла на ли́хву, і не бере на невинного пі́дкупу. Хто чинить таке, — ніко́ли той не захита́ється!
1 Золота пісня Дави́дова. Хорони́ мене, Боже, — я бо до Тебе вдаю́ся!
2 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій і — добро моє тільки в Тобі!“
3 До святих, які на землі, що шляхе́тні вони, — до них все жада́ння моє!
4 Нехай мно́жаться сму́тки для тих, хто набув собі інших богів, — я не буду прино́сить їм ли́вної жертви із крови, і їхніх іме́н не носитиму в устах своїх!
5 Господь — то частина спа́дку мого та чаші[1] моєї, Ти долю мою підпира́єш!
6 Ча́стки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спа́дщина моя!
7 Благословляю я Господа, що радить мені, на́віть ноча́ми навчають мене мої ни́рки.[2]
8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — й я не буду захитаний!
9 Через те моє серце радіє та дух весели́ться, — і тіло моє спочиває безпечно!
10 Бо Ти не опу́стиш моєї душі до шео́лу, не попу́стиш Своєму святому побачити тлі́ння!
11 Дорогу життя Ти покажеш мені:
