675
Книга псалмів 17
3 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг[1] Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла[2] лякають мене!
6 Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили.
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
8 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
9 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
10 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
11 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
12 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
13 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
14 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
15 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
16 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
17 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
18 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
20 і на місце розло́ге[3] Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
21 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,