697
Книга псалмів 42, 43
1 Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди!
2 Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?
3 Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого.
4 I нехай я дістанусь до Божого же́ртівннка, до Бога розради п потіхи моєї, — і буду на а́рфі хвали́ти Тебе, Боже, Боже Ти мій!
5 Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога!
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний.
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад,[1] а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
- ↑ Цебто побігли, злякавшись, пор. Пс. 21. 13.
