702
Книга псалмів 49, 50
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів,
2 коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!
4 Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,
5 бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.
6 Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
7 Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.
8 Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.
