Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/714

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

710

Книга псалмів 61, 62

 5 Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.

 6 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!

 7 Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!

 8 У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!

 9 Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла.

 10 Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!

 11 Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!

 12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!

 13 І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!

Псалом 62 (63)

 1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.

 2 Боже — Ти Бог мій, я шукаю[1] від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.

 3 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —

 4 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!

 5 Так я буду в житті своїм благословля́ти[2] Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати[3]!

 6 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.

 7 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:

 8 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!

 9 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.

 10 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,

 11 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!

  1. У гебр. тексті цих слів — від ра́ння — нема.
  2. Благословити — говорити благе, цебто добре слово; благословити Бога — славити Його, молити Його.
  3. Підіймати долоні, руки — молитися.