710
Книга псалмів 61, 62
5 Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.
6 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!
7 Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!
8 У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!
9 Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла.
10 Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!
11 Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!
12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!
13 І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!
1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.
2 Боже — Ти Бог мій, я шукаю[1] від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.
3 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —
4 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!
5 Так я буду в житті своїм благословля́ти[2] Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати[3]!
6 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.
7 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:
8 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!
9 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.
10 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,
11 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!
