Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/724

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

720

Книга псалмів 72, 73

 12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

 13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

 14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

 15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

 16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

 17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

 18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

 19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

 20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

 21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

 22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

 23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

 24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

 25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

 26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

 27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

 28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

Псалом 73 (74)

 1 Псалом навча́льний, Аса́фів. На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чого розпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?

 2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —

 3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!

 4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

 5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

 6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

 7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

 8 Сказали вони в своїм серці[1]: „Зруйнуймо їх ра́зом!“

  1. Сказати в своїм серці — подумати про себе.