Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/739

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

735

Книга псалмів 88, 89

 42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

 43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

 44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

 45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

 46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

 47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

 48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

 49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.

 50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

 51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

 52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

 53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь![1]


Книга четверта

Псалом 89 (90)

 1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!

 2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

 3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

 4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

 5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

 6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

 7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

 8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

 9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

  1. Вірш 53 — це закінчення для всієї III Книги Псалмів.