749
Книга псалмів 105, 106
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту,[1] коли почув їхні блага́ння,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я![2]
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
