Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/753

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

749

Книга псалмів 105, 106

 40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

 41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

 42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

 43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

 44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту,[1] коли почув їхні блага́ння,

 45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

 46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

 47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

 48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я![2]


Книга п'ята

Псалом 106 (107)

 1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

 2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,

 3 із країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!

 4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,

 5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.

 6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

 7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.

 8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

 9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!

 10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,

 11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.

  1. Тіснота — гебраїзм: горе, біда, лихо.
  2. Вірш 48 — це закінчення для всієї IV Книги Псалмів.