Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/811

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

807

Книга приповістей Соломонових 23

 8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!

 9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.

 10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,

 11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!

 12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.

 13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:

 14 ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш.

 15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,

 16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.

 17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,

 18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.

 19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.

 20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,

 21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.

 22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.

 23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.

 24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.

 25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.

 26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.

 27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.

 28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.

 29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —

 30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.

 31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —

 32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —