814
Книга приповістей Соломонових 28, 29
20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
29 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.