815
Книга приповістей Соломонових 29, 30
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
30 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай!
