817
Книга приповістей Соломонових 30, 31
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
31 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней[1] своїх засадила вона виноградинка.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні[1] її верете́но тримають.
20 Долоню[1] свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
