— ◦ —
Ой бида мени, бида
З чорнuмu бровамu;
Ой куда мени, куда
Диватuся з вамu!
Часто, часто в гори я,
Долю проклuнаю;
Од чого-ж бида моя?
Чорни бровu маю.
Бровu, бровu, в ради̂сть вu
Ри̂днuм и чужому;
Тилькu горечко мени
З вамu, молодому.
Ох наскучuла мени
Ся за бровu плата —
Тилькu з хатu, тут глядu:
Де взялuсь дивчата!
И без горя горе тут
Вродuться з тоскою,
Як дивчатонька почнуть
Жартувать с тобою.
Ох дивчатонька, мене
Ваша ласка муче;
Молодого зажене
У лиса дримучи.
Не люблю я вас за те,
Що в вас тилькu й мовu:
Що у мене, козака,
Дуже чорни бровu.
Знайте-ж, мuли, не для вас
Чорни я кохаю;
Не для вас я жоден час
Кудри завuваю.
Єсть у мене козака,
Не по вас голубка, —
