Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/130

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

130

Михайло Петренко. Життя і творчість



Де ми побачились з тобою,
Без тебе зробляться тюрмою
І їх заллє моя сльоза...
Якби ти там узнала, мила,
Яка уб’є мене тоска,
Тоді б до мене прилетіла
Голубкою іздалека;
Но ся тоска, се тяжке горе
До тебе, знаю, не дійде,
Не перескоче через гори,
А тільки грудь мені проб’є.
Я рад, так що ж, не маю мочі
Мою печаль, мою тоску,
Яка мене все точе, точе,
Зарить глибоко у піску
І їй насипати могилу
Високую, до самих хмар...
О ні, я горя не зарию:
Воно моє, воно твій дар.
Так ти покинеш сі міста, —
І я навіки їх покину,
І побіжу в чужі края,
І там без радості загину!
Як здумаю про смути сі,
Я світа Божого не бачу;
За мною чи заплачеш ти,
А я давно, давно вже плачу!