Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

138

Михайло Петренко. Життя і творчість



Ще попався вражим ляхам
 При лихій годині,
У ту пору, в ту годину,
 Як Буш руйнували;
Відтіль взяли, сердешного,
 З грізними синами.
Ллються сльози з очей смутних,
 Як дощик той з хмари;
Лились довго, виливались,
 Потім перестали!


3

Не вій, вітре, не вій, буйний,
 На самарські лози,
Лучче повій на Грициху
 Та звій з очей сльози, —
Та звій в Самар, нехай плинуть
 В море за водою,
Щоб сліз дарма не тратила
 Вона за дочкою.
Одпустила її з братом
 В далеку дорогу,
Аж на Донець в Святі Гори,
 Помолиться Богу;
І жде її, не діждеться,
 А матері мука;
Чи хто стукне, чи хто грякне,
 Так серце й застука.
«О, крий, Боже, голубоньку
 В дорозі від лиха…»
Та й здихнула тяжко, важко
 По дочці Грициха;
Бо скучно їй, одна дома,
 Ні з ким розмовляти