Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/149

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Нові знахідки

У попередніх розділах цієї книжки подано вірші Михайла Петренка, що вже були надруковані в деяких поетичних збірках ще за його життя («Снjпъ», 1841 р., «Молоди́къ», 1843 р., та «Южный русскій зборникъ», 1848 р.), а також у відомому виданні радянських часів «Українські поетиромантики 20-40-х років ХIХ ст.», яке з’явилося 1968 року.

Але сучасники поета згадують у своїх листах про те, що він продовжував писати вірші вже після закінчення Харківського університету — і цих поезій, на жаль, досі не знайдено.

Наприклад, Порфирій Кореницький у листі до Олександра Корсуна від 4-го вересня 1843 року писав ([11], С. 212):

Петренковъ нашъ кончаетъ уже свою драмму подъ заглавіемъ Паньска любовь, очень хорошую и занимательную піэсу; также написалъ онъ еще Словьянски писни и Сауръ могилу и самъ отъ себя хочетъ издать…

Нащадки Михайла Петренка та дослідники його життя і творчості намагаються цю драму розшукати. Від цього пошуку можна очікувати ще багато знахідок, пов’язаних з творчістю поета, й тому вже є деякі приклади.

У львівській «Правді» 1876 року було надруковано вірш Михайла Петренка, авторство якого помилково приписували Тарасові Шевченку ([7], С. 127). Цей вірш подобався Кобзареві, тому він його власноруч переписав у свій альбом, що, власне, і призвело до плутанини з авторством.

Помилку було виявлено, принаймні, у 1887 р.[1] Проте детальніше її вивчення дало змогу припустити, що мова йде


  1. Див: До історії нашого письменства (Біографічні звістки) // ЗОРЯ. Письмо літературно-наукове для руських родин. — Львів, 15 (27) лютого 1887 р. — C. 69.