Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

16

Михайло Петренко. Життя і творчість


іду» (складена, ймовірно, у 1813 р., заведена у фольклорний збірник М. Максимовича 1827 р.) та «Моя доля» (складена автором раніше, потім включена в оперету «Купала на Iвана»). Поряд із С. Писаревським, який у «Снопі» подав три поетичних твори, альманах представив і творчість сім’ї Писаревських: під іменем Марти Писаревської надруковано сонет «Петраркина пісня» (своєрідна варіація на мотиви лірики Петрарки); Степанів син Петро Писаревський вмістив тут поему («можебилиця») любовно-побутової теми «Стецько» та дві байки (паралельно друкував твори і в альманасі «Ластівка», що того часу готувався в Петербурзі). Уміщено в «Снопі» також «сатирицьку поему» (жанрове визначення, яке дав автор своєму творові — поемі натуралістичного складу, етнографічної теми з елементами сатири) «Вечерниці» Порфирія Кореницького. Чималий розділ О. Корсун відвів для власних творів — циклу «Українські повір’я» (завіршовані легенди й перекази) та ліричних віршів (серед них — переклади з чеської). Таким, разом із творами М. Петренка, був зміст альманаху «Сніп», що зібрав наявні на той час у Харкові та поближчих місцевостях літературні сили (щоправда, впадає в очі відсутність творів Л. Боровиковського, який підтримував зв’язок із харківським гуртком, та А. Метлинського, котрий у 1839 р. у Харкові видав чималу обсягом поетичну збірку «Думки і пісні та ще дещо»).

Поетичні твори Михайла Петренка були представлені в шостому розділі «Снопа» і мали загальну назву «Думки». Цю добірку склало сім творів. Очевидно, невипадково зачин публікаціям Петренка дав вірш «Дивлюся на небо та й думку гадаю...», вміщений у «Снопі» під заголовком «Недоля» та з епіграфом із М. Лермонтова: «В минуту жизни трудную / Теснится в сердце грусть...» (цими рядками, один з яких у передачі М. Петренка трохи видозмінено, починається вірш «Молитва», 1839, російського поета); в «Снопі» вміщено далі такі твори, як «Вечірній дзвін» («Як в сумерки вечірній дзвін...»), «Смута» («Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...»), «По небу блакитнім очима блукаю...», «Гей, Iване, пора...»,