Всі, без розбору, — як одна;
На серці чортова вся думка,
А глянь на вас — і дівка, як голубка!
Та ви притворщиці великі!
Коли б то кожна з вас дала
Всю воленьку рукам та язику,
Оп’ять було б сміше́ніє язи́ков[1], —
На світі стало б, як в шинку;
Одна другій ви б патли обривали,
А хлопцям очі видирали!
Галя
Ви, кажеться, хотіли щось казати...
Тітка
Спасибі, серце, нагадала;
А я, було, зовсім забула
Об тім, що думала казать.
Я жениха тобі найшла:
От чоловік який-то, Боже!
Його полюбиш певно ти,
Чорнявий, стрійний, бравий, гожий,
Він просто клад для сироти;
І неабиякого роду,
Ізвісний парень в слободі,
Та ще к тому один в сім’ї;
Не п’яниця, — як знаю, зроду
Він в рот горілки не бере,
А смирний так, як те телятко,
А любе, Боже, як тебе,
Що аж глядіть на його жалко.
Я думаю, що ти за його підеш?
