І важко так, і я тоскую?
Де сльози ділися мої? —
Тепер наплакатись уволю.
Тут темно кажеться мені?
Боюсь, боюсь зробитися сліпою!
Не сердьтесь, тьотю, на мене,
О гляньте, гляньте веселіше!
Я слово вам даю святе
Не огорчати так вас більше.
Ні, тьотушка! я вас люблю;
Для вас у воду хоч по шию,
І за немилого піду,
Що в тім нужди, що потім одурію!..
Ну хочь поглянте на мене!..
Не любите мене, як бачу;
Ох, мамочко моя, скажіть,
Чим заслужила я неласку вашу.
Тітка
Галочко моя, моє ти серденятко!
Сирітка милая, сизеньке голуб’ятко!
Люблю тебе без міри, без кінця.
Ти мій цвіток, мого коханья,
Моя надія, сподіваньє.
В тобі душі не чую я;
Ти моя радість і утіха!
Послав же Бог святий мені
На старість мать племінницю такую,
Іди, лишень, мене скорійше обійми!
А я тебе в голівку поцілую
І подивлюсь ув очі карії твої,
Яких нігде найти неможно.
Ану, лишень, роскинь розкошно
Ти чорні кудроньки свої!
Дай полюбуюся тобою,
Як лебідь чистою водою!
